На теренах Лемківщини знаходиться скансен – Мазярська садиба. Це місце раніше було джерелом «чорного золота».

Події нафтового розквіту припадають на кінець 19 – початок 20 століття. Існує прислів’я з лемківського краю – «Хто смарує (змащує), той добре їде і не гальмує». Це означає, що всі люди потребували нафту для вжитку в господарстві. Тому ропа стала чудовим брендом для селища Лося (Łosie).

У Галіції на Малопольських землях люди жили бідно. Зернові культури та овочі майже не вирощувалися, зате нафти було більше, ніж чистої води. Місцевим жителям прийшла геніальна ідея – перепродавати нафту з великих заводів у Європу. Так лощинці, які займалися торгівлею ропи, стали називатися – мазярники (від. слова мазати). Бізнес-план перепродажу нафти добре розвивався та приносив великий дохід. Цікавим фактом є те, що ропі треба пройти 4 фракції дистиляції, щоб бути якісним продуктом. У господарстві найбільше використовувалася ропа найвищого сорту. Таким чином, людям настільки була потрібна нафта, що не мазярники шукали клієнтів, а навпаки! Відвідувачі скансену можуть побачити карту, де показуються всі шляхи доставки по Європі.

Сімейний бізнес

У Лощанську мафію потрапити було неможливо, тому що в ній працювали тільки деякі сім’ї. Справа передавалася з покоління в покоління. Нікого з інших сіл та сімей вони не допускали до нафтового бізнесу. А робітників-помічників набирали з бідних сімей.

Спосіб життя лощанців, котрі займалися нафтовим продажем надзвичайно змінився. Чоловіки привозили до Лосі архітектурні новинки. Житло зводили з каменю та багатоповерхове. Будинки мали ванну, що для початку 20 століття було дуже рідкісним явищем. Жінки вдягалися вишукано та модно, їздили навіть у Варшаву до кращих, того часу дизайнерів. Сім’ї мали вдома помічників і коней. Деякі були заможними, як польські сейми. Наразі туристи можуть познайомитись із оригінальними хижами лощанців, які відрізнялися від польських великою піччю на кухні. Крім того, що готували їжу, у них випікали хліб. Можна переконатися в різниці звичайних жителів селища та заможних мазярників.

Життя жінок

Сезон торгівлі тривав від березня до листопада, тому десь півроку чоловіка не було вдома. Усім керівництвом господарства займалися жінки: сіяння та жнива, покос трави та виховання дітей. Панночки мали багато статку та вбрання. але не було такого світського життя як у великих містах. Тому жінки придумали причину вийти в люди та показати свої багаті наряди. Вони навмисне подавали в суд одна на одну за підозру зради коханця.

Оригінальність цього скансену полягає в тому, що всі споруди побудовані та залишились на цьому місці. Їх не перевозили як зазвичай буває. Ми наглядно можемо ознайомитися з особливостями життя саме на цій території. Зберігся дух й атмосфера життя лощанців до наших днів. Обов’язково відвідайте це історично-цікаве місце та відчуйте лемківську енергію!

Przeczytaj także...

Квятонь. Храм святої Параскеви

Autor: Сніжана Коршовська

Це колишній греко-католицький храм, переданий римсько-католицькій парафії. Вважається однією з найбільш збережених лемківських храмів у Польщі.

Erasmus+. Мандрівка Кубою

Autor: Єлизавета Ткаченко

Барбара любить подорожувати, але Куба є її улюбленою країною, адже відвідала вона цю державу понад сто разів. Головною метою її мандрівок світом є пошук щастя.

Висова-Здруй. Мінеральні води Лемківщини

Autor: Єва Окушко

Вважається, що ці води мають лікувальні властивості й допомагають боротися з великою кількістю хвороб (урологічні, проблеми зі шлунком, невралгія) та очистити організм.

Читати більше про околицю:

Grybów. O czym opowiada Stara Baśń

Wysowa. Dydaktyczną ścieżką do Hańczowej

Folusz. Trzy razy magia

Grybów. Murale na ścianach domów